Є дні, що минають і непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня.

 З минулого віку і до наших часу, і далі - в майбутнє, у нові віки. День який явив світові Шевченка – великого сина великого народу.

Веснянка

         Встала весна,

         Чорну землю сонну розбудила,

         Уквітчала її рястом,

         Барвінком укрила.

         А у полі жайворонок.

         Соловейко в гаї

         Землю, убрану весною,

         Вранці зустрічає.

І наш літературно – музичний вечір  приурочений світлій памяті Тараса Шевченка і проходить в рамках  святкування 203 річчя з дня народження геніального поета.

 Тому потрібно памятати, що наше минуле , теперішнє і майбутнє – це Доля, Муза і Слава.